Традиції Старого Нового року

Стари́й Нови́й рік — Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»). В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем («новим стилем»). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжують традиційно неофіційно відзначати в деяких країнах.
Вечір напередодні Старого Нового року називається Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українців.

Сьогодні з року в рік популярність Старого Нового року зростає, і Україна не є винятком. Все більше людей ставляться до нього, як до самостійного свята, яке продовжує чарівність Нового року або ж дозволяє відчути цю чарівність вперше ... Адже це свято більш спокійне, йому невластива суєта, яка є неминучим супутником Нового року.
Якщо на Різдвяний святвечір (6 січня) готували Багату кутю, то на Меланки (13 січня), день, який передує Василю Великому, або ж Новому року за старим стилем - Щедру, яку заправляли смальцем. Саме тому цей вечір і називається Щедрим.
До вечері, як і на Святвечір, сідає вся сім'я. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраним та чистим. Після вечері треба обов'язково зайти до сусідів і попросити вибачення за можливу провину, щоб Новий рік зустріти в мирі та злагоді.

Вечір напередодні Старого Нового року дає шанс і тим хлопцям, які зазнали невдачі під час сватання. Саме цього вечора можна зробити другу спробу. Правда, для цього потрібно застати дівчину вдома, а це дуже важко, оскільки по селу вже ходять дівочі ватаги щедрувальників. Щедрувати дівчата могли лише під вікнами будинків і то лише ближче до кінця Щедрого вечора, тобто до півночі.

Особливої уваги заслуговують дівочі гадання. Що тільки не робили представники слабкої половини, аби дізнатися, що ж готує їм примхлива доля! Спробуйте, хоча б таке: перед сном покладіть під подушку гребінець, при цьому примовляючи: «Суджений мій ряджений, розчеши мені голову!" Той, хто уві сні буде чесати голову, той і буде вашим судженим.
Якщо вийти на двір опівночі, то можна відчути, як Новий рік проганяє Старий.

Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не сіють. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться. Треба дотримуватися традицій.

Посівальник - це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось не правильно. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.

Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим.

Накраще і найбажаніше - це посівати пшеницею. Пшениця - символ добра, достатку, багатства.

Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.

Найкраще вивчити якийсь текст поздоровлення.

Рано-вранці до схід сонця

Стукнув Ангел у віконце.

Він прийшов мені сказати,

Щоби Вам повінчувати.

Щоб були Ви всі здорові,

Врожаї збирали нові,

Кукурудзу,просо-

На багату осінь,

Щоб були Ви гарні,пишні,

Як весною вишні.

Сію,вію,посіваю,

З Новим роком Вас вітаю!

Не на рік,не на два,

А на многії літа!

***

Сію вію посіваю

Щастя й долі вам бажаю

У щасливій вашій хаті

Щоб ви всі були багаті

Щоб лежали на столі

Паляниці немалі

Сало, м’ясо і ковбаси

Пиріжки ще й пухнасті пампушки

А і ще вам побажаю

Дорожити рідним краєм

Сію вію посіваю

На чотири боки

Щоб усі були здорові на всі довгі роки

З новим роком!!!